в мене є подруга. ми вже багато років дружимо. і всьо було гуд. поки вона не вийшла заміж. ніби то й нічого не змінилось, але тепер в неї зовсім інше життя, інші інтереси, дитина врешті-решт... але я так само люблю і довіряю їй. може колись я вийду заміж і ми будемо дружити сім*ями, хто знає. а щодо використання... коли ходиш по трупах - будь обережним. можеш стати тим самим трупом.

Я теж так думаю(про трупи).Зараз в мене є подруга(я сподіваюсь справжня)Ми вже майже два роки знайомі.Сваритися,ще так і не сварилися,хоча іноді зіштовхуємося носами)))Вона доволі складна особистість але люблю її за те,що вона дійсно є особистість,і завжди мені каже те,що думає!!!))

Привіт. Не сумуй, я впевнена, що все налагодится. В мене взагалі немає кращої подруги. Спробуйте помиритися, адже втратити набагато легше ніж знайти.

Привіт!Справа не в тому що я посварилась з нею,бо і не сварилась,просто в процесі спілкування зрозуміла,що вона хоче знати все-про мене що,де,коли,з ким...А про себе не хоче розповідати...робить вид,що не помічає,чи не чує((

Знайома ситуація..але не сумуй, все буде добре...)

Дяк)Як добре,що тепер у мене є ви...)Класна ава!

тут хоча б мене чекають...а з друзів чи одноклассників хот би хтось подзвонив, спитав "Даня, як ти?"..ніфіга((...блін, починаю жалітись, хоч і не люблю цього:)

А знаєш, я тебе розумію... І сама все частіше задумуюсь над цим питанням. В дитинстві в мене була хороша подруга, дружили майже десять років, але подорослішав, в нас розійшлись шляхи. Вона потрапила не до тої компанії, а я пішла далі. Але розійшлись ми без сварок, з добрими стосунками. Якось непомітно для нас обох. А подруга, яка прийшла після тої... Ще місяць тому ми були найближчими людьми, але з*явився в неї хлопець, якому я не подобалась. І все. Зараз навіть на єкзамені вона зі мною не привіталась. Та ізза хлопця це не перший раз і не лише з нею... І після цих випадків я розчарована в жіночій дружбі... А як кажуть багато людей - дружби між хлопцем та дівчиною не існує... Тепер ось сидиш і думаєш "А взагалі дружба існує???" Я чомусь все ж таки впевнена, що і між хлопцем і дівчиною, і між двома дівчинами вона, така справжня дружба існує... Не дивлячись на свої розчарування... Мабуть я так вважаю, бо все ще в душі я маленька дівчинка, і вірю в дива... І можливо ще зустріну справжню подругу... Або друга =)

Життєвий досвІд показуЄ,що дружби,такоЇ як в романах практично не ІснуЄ.Коли попадаЄш в бІду друзІ десь зникають.Залишаються два друга-мати І батько,ІнодІ кохана жІнка.А САМЕ СМіШНіШЕ,ЩО У ВАЖКУ ХВИЛИНУ ПіДСТАВЛЯЮТЬ ПЛЕЧЕ ЛЮДИ,ЯКИХ НАВіТЬ і НЕ ЗНАєШ.Тому я наприклад на данному єтапІ життя не зближаюся нІ з ким(жІнки не рахуються).Живу сам по собІ,в основному вІдносини по типу-просто знайомІ,і НЕ ЖАЛКУЮ.Хоча бувають І винятки.

Не знаю,как кто считает,но для меня стало явным и очевидным то,что ЖЕНСКОЙ ДРУЖБЫ НЕТ И БЫТЬ НЕ МОЖЕТ! Везде и во всём корысть. У каждого своя жизнь и каждому на каждого глубоко начхать. Дружба-это пока в песочнице,это пока в средней школе...это пока мы мыслим не глубоко,не задумываемся о чём-то важном для нас,о самой жизни как таковой...Но когда мы начинаем МЫСЛИТЬ ПО-ВЗРОСЛОМУ понятие "дружба" исчезает.Лучшая подружка-мама и подушка.И это 100%!

За маму и подушку отдельное спасибо-чистая правда!!!

всегда-ПОЖАЛУЙСТА!:)))

а можливо, ми занадто ідеалізуємо її, ту дружбу і чекаємо від неї невідомо чого, забуваючи, що і кохання і дружба - це не романтичні почуття, а важка щодення праця над собою. Мені здається, що я маю справжню подругу, ми не передзвонюємось щоденно, не ходимо за ручки ітп. , але як є якась потреба чи то поговорити чи допомогти відразу контактуємось.В кожного свої життя і не можна очікувати, що хтосі навіть дуже близький друг проживатиме твої життя з тобою, вистачить бути разом у найважливіші моменти. Бо є довкола мене і такі друзі, що з ними і ворогів не треба, що 2-3 рази на день мусять засвідчити свою прихильність як мінімум СМСом, і випитати що як де, обговорити хто, коли і що, але як біда, то ти їх цікавиш виключно як сенсація - на 2 години.

Хм... в общем люди сволочи если так посмотреть со стороны... так же я думаю можно сказать и о каждом в отдельности... хотя всякое бывает в жизни и многим поступкам думаю можно найти какое-то обьяснение, но последним временем люди реально стают равнодушными к чужим проблемам и я вижу это чуть ли не каждый день что уже не удивляет меня ни капли... Просто постарайся стать лучше и не уподабливаться тем кто тебе же противны ;) а что касательно дружбы... её, такой как мы себе её представляем, просто нету :) Любой дружбе всегда приходит конец, но в наших силах лишь продлить её...

ух і накатав )) і головне під кожним реченням хочеться накатати "плюсодин" )) і найголовніше - не будеш сволоччю ти - не оточуватимуть сволочі тебе (народна мудрість, правда трошки перефразована ;))

Просто написав те, що думаю :) ну а щодо народної мудрості, то я трошки не згоден 0:-) Тому що завжди де б ти не був(ла) майже завжди знайдеться "добра" людина, якій просто від нічого робити захочеться щось да утнути такого "доброго", що всім потім становиться так "весело", що аж нікуди себе подіти :)

Стрейнджер, є такий закон природи: ти притягуєш те, що є в тобі... навіть, якщо ти сам собі не зізнаєшся, шо воно в тобі є... тому так і трапляється, шо часом дехто робить тобі "добре"...

гг.. кажучи що всі люди сволочі - я говорив і про себе також =) Просто більшість людей боться в цьому собі признатись - мені ж якось всеодно що про мене подумають незнайомі люди =)

щирий українець, ггг

щодо україньця... мабуть через мій акцент в деканаті мене завжди приёмають за приїзджого, а тому із гуртожитку... це трохи бісить... невже я не можу жити в Києві і мати Український акцент? :(

можеш )))))))))))))))) шо й робиш! і так тримати!